Контрольовані іноземні компанії: Верховний Суд формує нові правила гри для міжнародного бізнесу

До адвокатів юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» дедалі частіше звертаються власники іноземних компаній, міжнародних холдингів, інвестори та українські податкові резиденти із питаннями щодо застосування законодавства про контрольовані іноземні компанії (КІК).

Практика свідчить, що сьогодні предметом уваги Державної податкової служби України є не лише своєчасність подання повідомлень та звітів про КІК. Контролюючі органи дедалі більше досліджують фактичний зміст діяльності іноземних компаній, місце прийняття управлінських рішень, повноваження директорів та бенефіціарних власників, характер діяльності представництв, а також можливість виникнення постійного представництва нерезидента в Україні.

Саме тому питання КІК вже давно перестали бути виключно питаннями подання звітності. Вони охоплюють корпоративне право, міжнародне оподаткування, застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, трансфертне ціноутворення та судову практику Верховного Суду.

Адвокати юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» здійснюють комплексний супровід клієнтів з питань КІК та міжнародного оподаткування.

Ми допомагаємо:

• визначити наявність або відсутність статусу контролюючої особи;
• провести аудит міжнародної корпоративної структури;
• підготувати повідомлення про набуття або припинення контролю над КІК;
• скласти звіт про контрольовану іноземну компанію та супровідну фінансову документацію;
• оцінити ризики виникнення постійного представництва;
• визначити місце ефективного управління іноземної компанії;
• мінімізувати податкові ризики ще до початку перевірки;
• представляти інтереси клієнтів під час документальних перевірок ДПС;
• здійснювати адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень;
• забезпечувати повний судовий захист у податкових спорах.

Наш підхід ґрунтується не лише на положеннях Податкового кодексу України, а й на аналізі міжнародних договорів, Модельної конвенції ОЕСР, рекомендацій OECD, практики Європейського суду з прав людини та найновіших правових позицій Верховного Суду.

Одним із найважливіших рішень останнього часу стала Постанова Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 280/4264/21.

Спір виник навколо кіпрської компанії BKW GROUP LTD, яка здійснювала інвестиційну діяльність в Україні.

Податковий орган встановив, що директори та кінцеві бенефіціарні власники компанії фактично здійснювали управління її діяльністю саме з території України. Вони одночасно керували українським товариством, укладали договори, приймали ключові комерційні рішення та управляли корпоративними активами.

Верховний Суд погодився з висновками податкового органу та підтвердив, що така діяльність відповідає ознакам постійного представництва нерезидента.

Суд звернув увагу на принципові обставини:

• діяльність в Україні була основною, а не підготовчою чи допоміжною;
• представники нерезидента постійно здійснювали управлінські функції;
• саме в Україні приймалися ключові рішення щодо інвестиційної діяльності;
• особи мали повноваження укладати договори від імені компанії.

Фактично Верховний Суд підтвердив: реальний зміст господарської діяльності має перевагу над формальною реєстрацією компанії в іншій юрисдикції.

Водночас судова практика містить і протилежний підхід.

У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 640/35881/21 Суд детально проаналізував критерії, за яких діяльність представництва має лише підготовчий або допоміжний характер.

Верховний Суд зазначив, що при визначенні статусу представництва необхідно оцінювати не окремі формальні ознаки, а економічний зміст його діяльності.

Зокрема:

• підготовча або допоміжна діяльність здійснюється виключно в інтересах материнської компанії;
• така діяльність не становить основної господарської функції підприємства;
• вона сама по собі не генерує прибутку;
• її метою є лише забезпечення можливості здійснення основної діяльності нерезидента.

Саме такий підхід Суд застосував до представництва іноземної фармацевтичної компанії, яке займалося реєстрацією лікарських засобів та маркетинговою підтримкою.

Верховний Суд дійшов висновку, що такі функції є допоміжними та не утворюють постійного представництва.

Аналогічні правові висновки містяться також у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі № 640/13698/22 та від 05.05.2025 у справі № 320/44103/23, де суд наголосив: тривалість роботи представництва, кількість персоналу, наявність офісу або значні адміністративні витрати самі по собі не свідчать про виникнення постійного представництва.

Порівняння наведених судових рішень дозволяє сформулювати головний висновок.

Податкові органи та суди дедалі більше оцінюють:

• де фактично приймаються управлінські рішення;
• хто реально керує іноземною компанією;
• чи укладаються договори на території України;
• чи здійснюється управління активами;
• чи створюється економічний результат саме в Україні.

Для власників контрольованих іноземних компаній це означає, що формальна реєстрація компанії за кордоном уже не є достатньою гарантією відсутності податкових ризиків.

Якщо буде встановлено, що фактичне управління здійснюється з території України, це може мати наслідком:

• визнання постійного представництва;
• втрату права на застосування міжнародних податкових пільг;
• донарахування податкових зобов'язань;
• застосування штрафних санкцій;
• виникнення спорів щодо місця ефективного управління;
• необхідність виконання вимог статті 39² Податкового кодексу України щодо КІК.

Більшість ризиків можна своєчасно виявити під час комплексного правового аудиту корпоративної структури, аналізу повноважень посадових осіб, порядку прийняття управлінських рішень, корпоративної документації та фінансових потоків.

Саме превентивний правовий аналіз дозволяє уникнути значних фінансових втрат, багаторічних судових спорів та репутаційних ризиків.

Адвокати юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» мають багаторічний досвід супроводу українського та міжнародного бізнесу у сфері податкового права, міжнародного корпоративного структурування та застосування законодавства про контрольовані іноземні компанії.

Своєчасна юридична оцінка ризиків дозволяє не лише уникнути значних податкових донарахувань, а й забезпечити законне та ефективне функціонування міжнародного бізнесу в умовах постійних змін податкового законодавства та судової практики.