До юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» звернувся клієнт із питанням щодо стягнення активів, які правоохоронними органами були визнані необґрунтованими. Це складна та водночас надзвичайно актуальна категорія справ, яка перебуває на стику конституційного, цивільного та антикорупційного права.
Із урахуванням значного практичного інтересу до цієї тематики, адвокати компанії здійснили комплексний правовий аналіз інституту стягнення необґрунтованих активів, ключових підходів судової практики та міжнародних стандартів. Окремі аспекти цієї справи та її перебіг ми детально висвітлимо додатково.
Інститут стягнення необґрунтованих активів в Україні продовжує активно розвиватися в умовах відносно обмеженого законодавчого регулювання. Серед ключових проблемних питань залишаються стандарти доказування, визначення належності активів у випадках множинності осіб, а також баланс між публічними інтересами та захистом прав власності.
Сучасна концепція цивільної конфіскації (civil forfeiture), або конфіскації in rem (тобто спрямованої на сам актив, а не на особу), має глибоке історичне підґрунтя. Вона бере свій початок із доктрини деоданта в англійському загальному праві XI століття. Згідно з цією концепцією, предмет або тварина, які спричинили смерть людини, визнавалися «винними», а дохід від їх реалізації передавався родині загиблого. Такий підхід існував до його скасування парламентом Великої Британії у 1846 році.
У сучасному праві цей підхід трансформувався у механізм, спрямований на вилучення активів, законність походження яких не підтверджена належними доказами.
Для українського права термін «активи» є відносно новим і певною мірою нетиповим. Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України, використовується поняття «майно», яке є ширшим і охоплює як речі, так і майнові права. Водночас термін «необґрунтовані активи» вже став усталеним у правозастосовній практиці.
Важливим етапом розвитку цього інституту стало прийняття у Великій Британії Закону про кримінальні фінанси 2017 року (Criminal Finances Act 2017), яким запроваджено інструмент Unexplained Wealth Orders (UWO) — ордерів щодо активів необґрунтованого походження.
Крім того, відповідно до положень Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, держави зобов’язані створювати ефективні механізми реагування на невідповідність між активами публічних службовців та їх законними доходами. Саме в контексті виконання цих міжнародних зобов’язань у 2011 році до Кримінального кодексу України було впроваджено відповідні положення.
Європейський вимір та майбутні зміни
Суттєвий вплив на розвиток цього інституту має також право Європейського Союзу. Зокрема, Директива ЄС 2024/1260 передбачає розширення механізмів цивільної конфіскації, включаючи можливість стягнення активів без обвинувального вироку суду за умови доведення їх зв’язку з кримінальною діяльністю або злочинною організацією.
Відповідно до Дорожньої карти з питань верховенства права, Україна має імплементувати положення цієї Директиви до 2027 року. Це означає суттєву трансформацію національного законодавства, зокрема впровадження уніфікованих підходів до конфіскації активів, що застосовуються в ЄС.
Практика Верховного Суду відіграє визначальну роль у формуванні підходів до застосування цього інституту.
У період 2017–2025 років у Касаційному цивільному суді Верховного Суду перебувало 25 касаційних скарг у справах щодо визнання активів необґрунтованими. Із них у 9 справах розгляд було завершено по суті: у 2 випадках рішення змінено, у 7 — залишено без змін.
Серед ключових правових позицій варто відзначити:
Висновки
Інститут стягнення необґрунтованих активів є динамічним і складним правовим механізмом, що поєднує національні та міжнародні підходи. Його подальший розвиток буде безпосередньо пов’язаний із євроінтеграційними процесами, імплементацією права ЄС та формуванням сталої судової практики.
Адвокати юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» мають значний досвід у супроводі таких справ і готові забезпечити комплексний правовий захист інтересів клієнтів у цій складній та чутливій категорії спорів.
