Все більше Клієнтів юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» звертаються до наших адвокатів з проблемами, які виникають при сплаті податків та зборів, адмініструванні податків та відповідно накладенні штрафних санкцій.
Поширеною є проблема накладення штрафних санкцій за наслідками камеральної перевірки, в той же час існує практика Верховного Суду, який став на сторону платників податків.
Один з кейсів виглядає наступним чином.
Працівниками Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податку була проведена камеральна перевірка юридичної особи з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
За наслідками камеральної перевірки було складено Акт перевірки яким встановлено затримку сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість.
На підставі вище вказаного Акту перевірки податковою було винесено податкове повідомлення-рішення, яким був нарахований штраф за порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 14.645288,28 грн. (далі - ППР).
Спірним питанням у цій справі стала правомірність застосування до спірних правовідносин приписів п.124.3 статті 124 ПК України та нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.
Згідно зі статтею 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.
Законом України від 16.01.2020 № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Законом № 466-IX визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.
Так, податковим правопорушенням, у відповідності із п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
В межах камеральної перевірки не можна встановити обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об'єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.
Такими чином недоведеності винних дій позивача є достатньою підставою для визнання неправомірності нарахування позивачу штрафу в розмірі 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату, є п. 124.1 статті 124 ПК України (застосування відповідальності у розмірі від 5 % до 10 % погашеної суми податкового боргу залежно від кількості днів затримки).
Зважаючи на встановлені фактичні обставини Верховний Суд погодився з усталеною судовою практикою, що контрольний орган в межах камеральної перевірки не має змоги встановити наявність у платника умислу щодо несвоєчасної слати податкового зобов'язання.
Аналогічні висновки Верховного Суду у справах № 520/22505/21 та № 520/18519/21 сформульовано висновки щодо неможливості застосування органами ДПС штрафних санкцій, встановлених п. п. 124.2, 124.3 статті 124 ПК України, за результатами проведення камеральної перевірки.
Адвокати юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» застосують всі можливості та захистять Ваші права у відносинах з податківцями.
