До адвокатів юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» звернувся клієнт із питанням щодо подання звіту про КІК за 2023 рік.
Громадянин України виїхав на постійне проживання до Федеративної Республіки Німеччини (далі – ФРН). Є податковим резидентом ФРН.
Згідно інформації, наданої Клієнтом, станом на сьогодні, він:
Також стверджує, що у 2022р. він був податковим резидентом України, разом з цим, починаючи з 2023р. набув податкове резидентство ФРН і продовжує бути податковим резидентом ФРН у 2024р.
Чи зобов’язаний Клієнт, як податковий резидент ФРН, подавати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2023 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан за 2023 рік?
Коротка відповідь була - так.
Поняття «резидент» та умови, відповідно до яких платник податку може вважатися резидентом України, встановлено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Кодексом або нормами міжнародних угод України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Згідно інформації наявної в базах даних Клієнт є фiзичною особою – пiдприємцем ним подано до контролюючого органу податкову звітність за 2023 рік. Також наявна інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що у власності Клієнта перебувають об’єкти нерухомого майна на території України.
Згідно зі ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Наразі українсько-німецькі податкові відносини грунтуються на Угоді між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (Угоду ратифіковано Законом № 449/95-ВР від 22.11.95 ) (далі Угода).
Ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав. Критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються положення Угоди, встановлено ст. 4 «Резиденція».
Так, зокрема, відповідно до п. 1 ст. 25 Угоди «якщо особа вважає, що дії однієї або обох Договірних Держав призводять або призведуть до її оподаткування не відповідно до положень цієї Угоди, вона може, незалежно від засобів захисту, передбачених національним законодавством цих Держав, подати свою справу для розгляду до компетентних органів Договірної Держави, резидентом якої вона є, або, якщо її випадок підпадає під дію п. 1 ст. 24, тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є.
Отже, перебування за межами території України та отримання тимчасового захисту в цих країнах не є підставою для визначення такої особи нерезидентом України.
Крім того, українці, які отримали тимчасовий захист в інших країнах світу та перебувають в цих країнах понад 183 дні, при дотриманні умов, визначених п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, залишаються резидентами України.
Враховуючи вищенаведені факти у Клієнта наявний обов’язок подавати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2023 рік та повідомлення про набуття частки (початок здійснення фактичного контролю) в юридичній собі протягом 60 днів з дня такого набуття у 2024 році.
