Останні два роки практика встановлення фактів смерті осіб, зокрема військовослужбовців, які загинули на територіях, де введено воєнний стан або які перебувають під окупацією, зазнала суттєвих змін. До серпня 2022 року Цивільний процесуальний кодекс України (стаття 317) передбачав, що заявниками у таких справах можуть бути лише родичі померлого чи їхні представники. Це створювало очевидні труднощі в умовах війни, коли не завжди поруч із загиблим перебували члени його сім’ї, або коли саме вони не мали змоги звернутися до суду.
Закон № 2345-IX від 01.07.2022 розширив коло заявників. Тепер із заявою може звернутися не лише сім’я, а й будь-яка заінтересована особа, якщо встановлення факту смерті впливає на її права чи обов’язки. Це може бути спадкоємець за заповітом, особа, яка претендує на отримання допомоги, чи навіть юридична особа — наприклад, військова частина. Заяви подаються до будь-якого місцевого суду, незалежно від місця проживання заявника.
Питання про те, хто вважається членом сім’ї, давно є предметом дискусії. Сімейний кодекс визначає сім’ю як осіб, які спільно проживають, пов’язані побутом і мають взаємні права та обов’язки. Конституційний Суд України у рішенні від 03.06.1999 року № 5-рп/99 уточнив, що членами сім’ї можуть бути й ті, хто не є найближчими родичами — наприклад, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, навіть особи, які просто вели спільне господарство з померлим. Тобто коло потенційних заявників значно ширше, ніж зазвичай вважають.
Судова практика після змін до ЦПК підтверджує, що коло заявників є досить широким. Так, у справі № 486/1499/23 (рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27.09.2023) заявницею була особа, яка не перебувала у родинних відносинах із померлою, однак була спадкоємицею за заповітом. Суд задовольнив заяву, визнавши доведеним її правовий інтерес.
У переважній більшості випадків заявниками все ж залишаються близькі родичі — батьки, діти, чоловік чи дружина. Це підтверджується рішеннями, зокрема, Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07.07.2023 у справі № 383/1127/23 та Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.08.2022 у справі № 401/1946/22.
Проте не менш показовим є інший напрямок практики — коли заявниками виступають військові частини. Наприклад, Кіцманський районний суд Чернівецької області у рішенні від 07.06.2024 у справі № 718/1463/24 задовольнив заяву військової частини про встановлення факту смерті військовослужбовця, який загинув під час бойового завдання на ТОТ. Суд визнав, що встановлення такого факту є необхідним для правомірного виключення загиблого зі списків особового складу Збройних Сил. Подібна логіка застосована і в інших справах, наприклад, у справі № 295/4812/23, де військова частина звернулася з аналогічною заявою, обґрунтовуючи її необхідністю ведення обліку майна загиблого військовослужбовця.
Слід розуміти, що сам по собі факт подачі заяви ще не гарантує її задоволення. Якщо заявник не є членом сім’ї, він має довести свій інтерес — тобто пояснити, яким чином встановлення факту смерті впливає на його права чи обов’язки. Недоведеність такого інтересу є самостійною підставою для відмови.
Виходячи з цього, ми радимо клієнтам:
Таким чином, нинішнє законодавство і судова практика дають можливість вирішити проблемні питання щодо підтвердження смерті як цивільних осіб, так і військовослужбовців у надзвичайних умовах. Однак успішність таких справ значною мірою залежить від того, наскільки ретельно заявник підготує обґрунтування свого інтересу та документальні підтвердження.
