До адвокатів юридичної компанії «Катеринчук, Моор і партнери» звернулися за консультацією щодо справляння податків за комплекс послідовних дій з продажу нерухомого майна.
Під час проведення перевірки контролюючий орган встановив, що у 2018 році, окрім видів діяльності, вказаних у податковій декларації платника єдиного податку, клієнт 23 рази здійснював продаж нерухомого майна (садові будинки).
Всі об'єкти нерухомості було реалізовано на підставі наявних даних державного реєстру об'єктів нерухомості та нотаріально завірених договорів купівлі-продажу, де продавцем зазначено клієнта як фізичну особу. Аналогічні відомості щодо власника таких об'єктів нерухомості містять як Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, так і рішення виконавчих комітетів відповідних місцевих рад як підстави їх видачі.
На підставі даних висновку експертизи, а також інших документів, досліджених під час перевірки, контролюючим органом було встановлено суму заниження валового доходу від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 24 277 692,00 грн.
У зв'язку із зазначеними вище обставинами щодо заниження чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік за рахунок невідображення у податковій звітності доходу від продажу будинків, контролюючий орган також дійшов висновку про заниження позивачем суми військового збору за 2018 рік на суму 369 149,45 грн та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 137 602,08 грн.
Верховний Суд неодноразово досліджував ознаки, притаманні підприємницькій діяльності у контексті здійснення фізичною особою (як зі статусом, так і без статусу «фізичної особи-підприємця») господарської діяльності, а також порядок сплати такими особами податків та обов'язкових платежів, зокрема, і у пов'язаних із цим спором справах № 480/4636/19 та 480/294/20. Відповідно до позиції суддів, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.
Підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку.
Аналізуючи ознаки, притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, пов'язаних з такою діяльністю.
Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
В даному випадку положення ПКУ не суперечать положенням Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, оскільки не містять вимог щодо примусового характеру набуття фізичною особою статусу «фізичної особи-підприємця» за здійснення нею діяльності, яка не має ознак підприємницької, але встановлюють для неї відповідні обов'язки, з урахуванням обсягів та форм здійснюваної діяльності, меж її здійснення, щодо зміни такого правового статусу особи у відповідних правовідносинах, зокрема, для продовження здійснення обраного виду господарської діяльності в межах чинного законодавства, а також щодо сплати податків та обов'язкових платежів, у разі здійснення такою особою діяльності, яка відповідає визначеним чинним податковим законодавством критеріям (зокрема, щодо розмірів доходів, отриманих фізичною особою за відповідний податковий період, протягом року сума операцій з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування ПДВ, перевищила 1 000 000,00 грн тощо).
Враховуючи наведене, в даному випадку комплекс послідовних цілеспрямованих дій позивача з продажу нерухомого майна (судами встановлено, що позивачем було реалізовано двадцять три будинки) слід кваліфікувати саме як систематичну підприємницьку діяльність.
При цьому, сам лише факт підписання зазначених договорів купівлі-продажу нерухомого майна без зазначення статусу позивача як підприємця не є свідченням непов'язаності таких операцій із підприємницькою діяльністю.
Подібна поведінка особи вказує на те, що така особа створює умови, які не можуть мати на меті чогось іншого, крім невиконання вимог податкового законодавства (зокрема, уникнення виконання податкового обов'язку). Відповідні умови можуть створюватися на будь-яких стадіях господарської діяльності, навіть до її фактичного початку.
Такі дії вчиняються цілеспрямовано, їх мета - невиконання податкового обов'язку шляхом мінімізації податкових зобов'язань зі сплати ПДФО та ПДВ та, відповідно до пункту 109.1 статті 109, кваліфікуються як протиправні діяння.
Визнання правомірними діянь осіб, які отримують податкові переваги за рахунок протиправної поведінки, є неприпустимим.
